Колишній міністр оборони України Михайло Федоров в інтерв’ю The New York Times, опублікованому в четвер (українські ЗМІ повідомили 31 липня 2026 року), виклав свою версію подій, що передували його звільненню. За словами Федорова, відставка стала результатом поєднання одразу кількох чинників.
Послідовність конфліктів на посаді
Федоров повідомив, що під час шести місяців роботи на посаді (за даними ТСН) він ініціював перевірки працівників Міноборони на поліграфі для виявлення осіб з можливими прихованими зв’язками з оборонними підрядниками. За його словами, це спричинило жорсткі конфлікти з військовим керівництвом та протистояння з лобістами оборонних компаній, які виступали проти ставки на дрони й роботизовані системи та, за твердженням Федорова, домагалися його відставки, зокрема через суперечку щодо стратегії ведення війни, що стосувалася й корупції.
Кадрові рішення та реакція
Федоров стверджує, що спочатку президент Володимир Зеленський звільнив його, а після хвилі протестів — головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Він також заявив, що:
- відмовився від запропонованої посади віцепрем’єра з цифрових інновацій, назвавши її «декоративною»;
- не повернеться в уряд, якщо йому не запропонують знову очолити Міноборони;
- не має наміру ставати політичним опонентом Зеленського до завершення війни і не братиме участі в акціях протесту на свою підтримку.
За словами Федорова, у п’ятницю в центрі Києва мала відбутися ще одна акція протесту проти його звільнення. Точна дата публікації інтерв’ю NYT потребує уточнення, оскільки ТСН вказує на четвер, а 24 Канал конкретної дати не називає.
Залишити відповідь