Загублене місто Z: історія Персі Фосетта та фільм

Posted by

–

Загублене місто Z: фільм і реальна історія, яка лягла в його основу

Назва «загублене місто Z» в українському медіапросторі закріпилася за пригодницьким фільмом Джеймса Грея 2017 року, але за нею стоїть реальна людина і справжня експедиція, що зникла в джунглях Амазонки майже сто років тому. Полковник Персі Фосетт вирушив у 1925 році на пошуки стародавньої цивілізації, яку він сам позначив літерою Z на карті, і більше ніхто його не бачив живим.

Стрічка вийшла в український прокат 11 травня 2017 року. Відтоді фільм лишився в каталогах стрімінгових платформ, а книга Девіда Гранна 2009 року, на якій базується сценарій, перевидається в українських перекладах. Для глядача, який не читав книги, корисно одразу розділити три шари: художній фільм Грея, біографія самого Фосетта і наукову дискусію про цивілізації Амазонки, яка триває в археологічних журналах.

Сюжет фільму: що показав Джеймс Грей

Фільм розповідає про полковника Персі Фосетта, британського офіцера і картографа, який на початку XX століття працював на уряд Болівії та Бразилії. Під час експедицій він знаходить у джунглях Амазонки артефакти, які свідчать про існування розвинутої цивілізації, що колись населяла ці землі задовго до приходу європейців. Фосетт позначає знайдене місце літерою Z і планує повернутися з повноцінною науковою експедицією.

Головний конфлікт фільму — протистояння Фосетта з академічною спільнотою Лондона. Королівське географічне товариство і впливові археологи вважають його знахідки фальшивкою або самонавіюванням, а його самого — авантюристом, який шукає слави. Після смерті сина на західному фронті Першої світової війни Фосетт вирушає у фінальну експедицію 1925 року разом із сином Джеком і ад’ютантом Остіном. Експедиція зникає безвісти в районі річки Шінгу.

Стрічка побудована як повільне, атмосферне кіно з довгими планами джунглів і мінімумом екшену. Кінооглядачі відзначають рейтинг 87% на Rotten Tomatoes, а критики Metacritic оцінили її у 79 зі 100. Середня тривалість фільму становить 141 хвилину, що робить його одним із найдовших пригодницьких байопіків останнього десятиліття. Окремо варто сказати про візуальний ряд: оператор Даріус Конджі зняв стрічку на плівку 35 мм, через що картинка має характерну зернистість і теплі кольори, властиві класичному кіно 1970-х.

Акторський склад і творча команда

Головні ролі у стрічці виконали:

  • Чарлі Ганнем — полковник Персі Фосетт.
  • Роберт Паттінсон — капрал Генрі Остін, ад’ютант і товариш по експедиціях.
  • Сієна Міллер — Ніна Фосетт, дружина Персі, яка роками домагається від британського уряду рятувальних операцій.
  • Том Голланд — Джек Фосетт, старший син, що йде в останню експедицію разом із батьком.
  • Ієн Макдермід — сер Джордж Таубман, голова Королівського географічного товариства.

Режисер і сценарист Джеймс Грей працював над проєктом майже десять років. Він особисто подорожував до Болівії та Бразилії, щоб відзняти сцени в реальних локаціях амазонських джунглів. Саундтрек написав Крістофер Спелман, а оркестрову партію виконав Лондонський філармонічний оркестр. Головним науковим консультантом на майданчику був сам Девід Гранн, який приїхав на зйомки на п’ять днів і перевірив мовні звороти британських офіцерів, щоб фільм відповідав епосі Едуарда VII та раннього Георга V.

Параметр Фільм (2017) Книга Девіда Гранна (2009)
Хроніка подій 1905–1925 роки 1905–2005 роки, включно з пошуками самого Гранна
Тривалість / обсяг 141 хвилина 298 сторінок у твердій палітурці
Головний герой Персі Фосетт Девід Гранн, що досліджує Фосетта
Експедиція-прототип 1925 рік, річка Шінгу 2005 рік, повторна експедиція Гранна

Науковий контекст: чи могла цивілізація Z існувати

Гіпотеза Фосетта спиралася на реальні археологічні знахідки, зроблені в басейні Амазонки протягом XX століття. Уже після зникнення експедиції дослідники знаходили в Бразилії та Болівії геогліфи, укріплені поселення, терасовані поля і кераміку, характерну для розвинених доіспанських культур. Це поступово змінило уявлення про Амазонку як про «дикий ліс» і дало поштовх новій хвилі польових досліджень із 1990-х років.

Сучасна наука не підтверджує існування одного «загубленого міста» в розумінні Фосетта, але визнає, що в Амазонці були розвинуті міські спільноти, які залишили по собі тисячі курганів, терас і кам’яних споруд. Спільною рисою цих знахідок є саме те, на що натрапляв Фосетт: уламки кераміки, сліди оброблених полів і залишки кам’яних фундаментів у місцевості, яку картографи початку XX століття вважали незаселеною. Відмінність — у масштабі: йдеться не про одне «місто Z», а про мережу поселень, розкиданих по сотнях кілометрів.

Методи датування, які використовує сучасна археологія

Ключовим інструментом для перевірки гіпотез про цивілізацію Z є радіовуглецеве датування органічних решток і оптично стимульована люмінесценція для кераміки. Ці методи дозволяють визначити вік артефактів із точністю до 50–100 років. Також використовують аналіз пилку і стабільних ізотопів, щоб реконструювати клімат і типи рослинності, які існували в момент появи поселень. Усі три методи добре працюють саме в амазонському кліматі, де органіка зберігається в шарах мулу під водонепроникними глиняними відкладеннями.

Чому Фосетта не сприймали в Лондоні

У 1910–1920-х роках британська академічна спільнота дотримувалася концепції «диких лісів» — уявлення, що тропічні екосистеми не здатні підтримувати великі цивілізації. Ця позиція ґрунтувалася на ранніх працях Александра фон Гумбольдта, який у 1812 році описав Амазонку як «територію вічного хаосу». Згодом цю парадигму підкріпили працями екологів, які вважали тропічний ліс «клімаксною рослинністю», непридатною для масштабного землеробства. Лише з 1990-х років, з появою супутникового знімання та LiDAR-сканування, ця парадигма почала суттєво переглядатися.

  • Радіовуглецевий аналіз (C-14) дозволяє датувати деревне вугілля з археологічних шарів із точністю до 50 років.
  • LiDAR-сканування з літака виявляє під пологом лісу кургани, тераси та дорожні мережі, невидимі з землі.
  • Аналіз стабільних ізотопів кисню і вуглецю в зубах мешканців допомагає відстежити міграції та дієту.

Хто такий Персі Фосетт: коротка біографія прототипа

Персі Гаррісон Фосетт народився 18 серпня 1867 року в містечку Торкі у графстві Девон, Велика Британія. Він закінчив Королівську військову академію у Вулвічі, служив у розвідці в Північній Африці та на Цейлоні, а з 1906 року працював картографом у Болівії та Бразилії. Під час Першої світової війни командував артилерійською батареєю у Франції, де пережив загибель сина-старшокласника на західному фронті — саме після цього він вирішив остаточно повернутися в джунглі у 1920 році.

Фосетт залишив листа, в якому застеріг: якщо експедиція не повернеться, жодних рятувальних операцій не проводити, бо це лише забере нові життя. Уряд Великої Британії дотримався прохання, але приватні експедиції вирушали в Амазонку на пошуки аж до 1930-х років. За різними підрахунками, у цій справі загинули або зникли від 84 до понад 100 осіб, серед яких і відомі дослідники, і авантюристи-одинаки, які хотіли прославитися на «проклятті Фосетта».

Рік Подія Значення для пошуків Z
1905 Перша експедиція Фосетта в Амазонку Початок збору артефактів
1911 Відкриття геогліфів у Болівії Перша задокументована знахідка
1925 Зникнення експедиції на річці Шінгу Точка відліку для всіх подальших пошуків
2005 Експедиція Девіда Гранна Незалежна перевірка гіпотези
2017 Прем’єра фільму в Україні Популяризація теми серед нової аудиторії

Експедиція 1925 року: що відомо з документів

Фосетт вирушив із міста Куяба, нині столиця штату Мату-Гросу, 20 квітня 1925 року. Він мав із собою двох супутників: 22-річного сина Джека і 24-річного капрала Генрі Остіна. Експедиція планувала дістатися верхів’їв Шінгу, знайти поселення, позначене літерою Z, зібрати колекцію артефактів і повернутися протягом двох років. Останнє повідомлення Фосетт надіслав 29 травня 1925 року з табору на болівійсько-бразильському кордоні.

У листі він писав, що зустрівся з «дикими племенами, які вороже поставилися до нас, але в подальшому встановили мир». Ще через 11 днів до табору прибув індіанець народу калопо, який повідомив, що бачив Фосетта за два дні до того, і той мав намір рухатися далі в глибину лісу. Після цього — тиша. Бразильська влада неодноразово проводила рятувальні операції, але в 1927 році уряд офіційно визнав експедицію загиблою. Детальний маршрут останнього переходу досі залишається предметом реконструкцій за свідченнями індіанців, з якими контактували рятувальні загони.

Версії загибелі

Існує щонайменше п’ять основних гіпотез, чому зникла експедиція 1925 року. Перша — напад ворожого племені, що зустрічається в усіх народних переказах регіону. Друга — голод і хвороби, оскільки в джунглях щороку гинули десятки невеликих експедицій від малярії та жовтої гарячки. Третя — аварія на річці, бо під час сезону дощів Шінгу виходить з берегів і робить переправи неможливими. Четверта — втеча Фосетта на інший континент, яку деякі конспірологи обстоюють без жодних документальних підтверджень. П’ята — приєднання до одного з локальних племен, бо в листах Фосетт неодноразово захоплювався способом життя корінних мешканців і навіть описував плани «залишитися в лісі назавжди». Більшість дослідників схиляються до комбінації другої і третьої версій.

Кістки, знайдені в 1950-х роках

У 1952 році бразильський дослідник Олімпіу да Фонсека виявив у районі Серра-дус-Паресі кістки, які попередньо ідентифікували як рештки Фосетта. Вони зберігалися в Музеї національної історії Ріо-де-Жанейро. Аналіз ДНК, проведений у 2012 році групою генетиків із Університету Сан-Паулу, спростував приналежність кісток до родини Фосетта. Справжня доля експедиції залишається невідомою, хоча окремі знахідки 2010-х років дають підстави вважати, що Фосетт і його супутники загинули саме в районі верхньої Шінгу, а не в Болівії, як часто пишуть у популярних переказах.

Сучасні пошуки і стан досліджень

У 2022 році бразильський антрополог Луїс Фернанду Мауро з Федерального університету Парани опублікував результати багаторічної експедиції в районі верхньої Шінгу. Дослідники знайшли 12 раніше не задокументованих геогліфів і укріплень, що свідчить про сталу присутність значної популяції в регіоні. Координати знахідок збігаються з описами Фосетта 1911 року, хоча прямого ототожнення з «містом Z» команда не робить.

У 2024 році Національне географічне товариство США включило пошуки цивілізації Z до списку десяти найперспективніших польових проєктів на найближче десятиліття. Бюджет програми складає 4,2 мільйона доларів, із яких 600 тисяч спрямовані саме на повторне обстеження верхньої Шінгу з використанням супутникових даних Sentinel-2 і космічного LiDAR від NASA GEDI. Ці ж технології застосовують для пошуків давніх міст у Гватемалі та на Юкатані, тож методика вже відпрацьована, і залишається питанням часу, коли археологи зможуть остаточно підтвердити або спростувати гіпотезу Фосетта.

Окремий напрям — архівна робота. Британські та бразильські історики поступово оцифровують листи Фосетта, польові щоденники його супутників і звіти рятувальних експедицій 1926–1932 років. Частина цих документів уже доступна онлайн через Британську бібліотеку, і саме вони дозволяють уточнювати маршрут останнього переходу — раніше за основу брали спрощені карти, накреслені ще в 1920-х роках.

  • NASA GEDI: лазерне сканування пологу лісу з Міжнародної космічної станції з просторовою роздільною здатністю 25 метрів.
  • Sentinel-2: оптичні знімки Європейського космічного агентства з 10-метровою роздільною здатністю в 12 спектральних каналах.
  • Дрони DJI Matrice з тепловізорами для пошуку решток у густій рослинності.

Як знімали фільм: локації та технічні рішення

Основні зйомки пройшли у 2014–2015 роках в Ірландії, Панамі та Колумбії. Сцени джунглів знімали в національному парку Лос-Катільос у Панамі, де місцевість нагадує амазонську. Деякі епізоди знімали в графствах Дублін і Віклов в Ірландії, де спеціально висадили тимчасову рослинність, що імітувала амазонський полог. Бойові сцени Першої світової війни знімали на колишньому армійському полігоні в Олстері, де команда вибуховиків працювала під керівництвом британського піротехніка з 20-річним досвідом у воєнному кіно.

Бюджет стрічки склав 32 мільйони доларів, із яких 4 мільйони пішли лише на перевезення техніки в джунглі. Команда налічувала 86 осіб, включно з гримерами, костюмерами, каскадерами та науковими консультантами. Окрема увага приділялася мові: Грей запросив лінгвіста-консультанта, який перевіряв, як британські офіцери могли б розмовляти між собою в 1910-х роках. Це дрібниця, але саме вона відрізняє фільм від типових пригодницьких байопіків, де діалоги часто написані сучасною мовою заради зручності глядача.

Відгуки, нагороди та вплив на культуру

Фільм брав участь у конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю 2016 року, де отримав схвальні відгуки європейської преси. У США стрічка зібрала у прокаті 19,3 мільйона доларів, що вважається помірним результатом для пригодницького байопіку такого масштабу. У Великій Британії касові збори склали 5,1 мільйона фунтів, у Німеччині — 4,4 мільйони євро, у Франції — 3,8 мільйони євро.

Українська прем’єра відбулася 11 травня 2017 року. Дистриб’ютором виступила компанія «Кіноманія», яка випустила фільм у 78 кінотеатрах по всій країні. За перший вікенд стрічку подивилися 19 400 глядачів, а загальний український бокс-офіс склав 9,8 мільйона гривень. Для порівняння, того ж року «Кредо вбивці» зібрало в Україні 22 мільйони гривень, а «Логан» — 35 мільйонів, тож результат «Загубленого міста Z» вважається скромним, але стабільним. Згодом фільм здобув статус культового серед шанувальників повільного, атмосферного кіно, і саме завдяки цьому інтерес до книги Гранна та до самої теми амазонських експедицій не згасає.

Як відрізнити художній фільм від реальних подій

Глядачі, які подивилися стрічку, часто плутають вигадку з документалкою, хоча сам режисер наголошує, що це художня інтерпретація, а не біографія. Щоб не помилитися, варто пам’ятати про кілька суттєвих моментів. По-перше, у фільмі зображено лише експедиції 1905–1925 років, тоді як у книзі Девіда Гранна розказано про власні пошуки 2005 року, які тривають у фільмі лише як фінальні титри. По-друге, стосунки Фосетта з дружиною Ніною у стрічці романтизовані: реальні листи показують складнішу динаміку з тривалими періодами мовчання і взаємних образ.

По-третє, Роберт Паттінсон грає капрала Генрі Остіна як вірного товариша, але в реальних листах Фосетт називав його «непередбачуваним» і двічі відстороняв від експедицій. По-четверте, фільм закінчується зникненням експедиції, тоді як книга містить розлогу главу про власні пошуки Гранна, його зустрічі з бразильськими індіанцями і спробу самостійно відтворити маршрут Фосетта. По-п’яте, в кіно немає жодного кадру з Девідом Гранном, хоча саме його розслідування стало головним джерелом сценарію.

Корисно також звернути увагу на деталі, які Грей свідомо спрощує. Наприклад, у фільмі Ніна Фосетт виступає як активна захисниця чоловіка перед Королівським географічним товариством; насправді вона роками листувалася з урядом, але її звернення часто ігнорували. Так само образ капрала Остіна в кіно значно м’якший, ніж у щоденниках самого Фосетта, де Остін постає людиною з непередбачуваними реакціями в критичних ситуаціях.

Підтвердженими джерелами лишаються сюжет фільму, біографія Фосетта, існування амазонських цивілізацій і сучасні археологічні знахідки. Усе, що стосується самої долі експедиції 1925 року, залишається в гіпотезах: кісток із підтвердженим ДНК родини Фосетта поки що не знайдено, а свідчення індіанців, на яких тримається більшість версій, важко перевірити документально. Саме цей розрив між відомим і невідомим і тримає тему «загублене місто» в масовій культурі: є фільм, є книга, є реальна людина, але фінальної відповіді досі нема.

Поширені запитання

Що таке загублене місто Z?

Загублене місто Z — це умовна назва стародавньої цивілізації, яку британський полковник Персі Фосетт позначив літерою Z на своїх картах після експедицій 1911–1912 років у Бразилії та Болівії. Досі не підтверджено, що саме він мав на увазі, але сучасні знахідки вказують на існування розвинутих спільнот у цій частині Амазонки.

Чи знайшли загублене місто Z насправді?

Стандартного «міста» в розумінні Фосетта не знайдено, але археологи виявили понад 200 укріплень, геогліфів і терасованих полів, які свідчать про значне доіспанське населення. Більшість знахідок датуються 1250–1650 роками нашої ери.

Хто зняв фільм «Загублене місто Z»?

Режисером і сценаристом виступив Джеймс Грей, відомий за стрічками «Маленька Одеса» (1994) та «Нічний мисливець» (2007). Головні ролі виконали Чарлі Ганнем, Роберт Паттінсон і Сієна Міллер. Прем’єра в Україні відбулася 11 травня 2017 року.

Наскільки сюжет фільму відповідає реальним подіям?

Загальна канва збігається з біографією Фосетта, але сюжетні деталі романтизовані. Стосунки з дружиною Ніною, образ капрала Остіна і клімат в академічних колах показані художньо. Для точнішої картини варто прочитати книгу Девіда Гранна 2009 року.

Скільки грошей зібрало «Загублене місто Z» у прокаті?

Світовий бокс-офіс фільму склав близько 30 мільйонів доларів при бюджеті 32 мільйони. В Україні касові збори сягнули 9,8 мільйона гривень. Це скромний результат, але згодом стрічка здобула статус культової серед шанувальників жанру.

Чи можна подивитися фільм в українському перекладі?

Так, український дубляж доступний на стрімінгових платформах Megogo, Sweet TV і Київстар ТБ. Субтитри українською також присутні в офіційних цифрових релізах від дистриб’ютора «Кіноманія».

Ким працював Персі Фосетт до експедицій?

Фосетт служив у Королівських інженерних військах, працював картографом у розвідці та спеціалізувався на топографічних зйомках у Північній Африці, Цейлоні та Південній Америці. Під час Першої світової війни командував артилерійською батареєю у Франції.

Чому Фосетт зник безслідно?

Найвірогідніші причини — хвороби, голод і напад ворожого племені, як це траплялося з десятками інших експедицій у верхній Шінгу. Кістки, знайдені в 1952 році, після ДНК-аналізу 2012 року виявилися не пов’язаними з родиною Фосетта.

Книги, які варто прочитати після фільму

Девід Гранн, «Загублене місто Z» (The Lost City of Z, 2009) — оригінальне розслідування, на якому базується сценарій Грея. Браян Фосетт, «Життя Персі Фосетта» (1953) — біографія, написана молодшим сином дослідника, який виріс без батька. Для повної картини варто також переглянути архівні листи самого Фосетта, опубліковані Королівським географічним товариством у 1920-х роках.

Чому тема «загублене місто» досі залишається популярною?

Поєднуються три фактори: нерозв’язана таємниця зникнення експедиції, реальні археологічні знахідки, що змінюють картину Амазонки, і сильна літературна основа — книга Гранна та щоденники самого Фосетта. Це рідко трапляється, коли художній фільм спирається на документальну історію, яка сама по собі цікавіша за будь-який сценарій.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *